Является ли задержка речи признаком аутизма?

7 ПРИЧИН ЗАДЕРЖКИ РЕЧЕВОГО РАЗВИТИЯ РЕБЁНКА

Универсальной причины, объясняющей задержку речи у современных детей, нет. Но определенно можно сказать, что в основе любой проблемы всегда будут две составляющие — биологическая и социальная. И родительское влияние на ребенка с самого раннего детства — всегда ключевой фактор его развития.

Давайте договоримся: мы изначально находимся в парадигме, где ни один родитель не будет осознанно желать зла своему ребенку. Тревожные, заботливые, любящие, они приводят на занятия в логопедический центр своих детей с единственным желанием — помочь.
Но парадокс заключается в том, что, сами того не понимая, взрослые «закрепощают» речевое развитие своего ребенка. И, к сожалению, мы часто сталкиваемся с наблюдением, что при прочих равных условиях дети из разных семей будут иметь совершенно различный уровень навыков речи. И успех овладения речью у этих детей также будет разным. Почему?
Попробуем разобраться.

✔ Гиперопека
Заходит мама с ребенком. Ребенок молчит. В помещении тепло и мальчик начинает стягивать шапку. «Жарко? — тревожится мама. – Стой, я тебе помогу. Хочешь пить? Конечно, хочешь. Не холодная? Холодная, дай разбавлю». Во время этого «диалога» взгляд (у обоих) падает на витрину с игрушками. «Чего тебе хочется, машинку?» Мальчик протягивает пальчик к машинке. Сам ли принял решение? Или привык признавать чужой выбор? «Возьми красную, ты же красный больше любишь (то ли вопрос, то ли утверждение на конце фразы)».

Любовь этой мамы столь всеобъемлющая, что она понимает своего сына без слов. В этом и заключается ответ на вопрос «Почему ребенок не говорит?».

Пример классической педагогической запущенности: ребенку слова не нужны, в них нет никакой надобности. Родители предугадывают желания малыша. Они не дают ему даже попытки самостоятельно ответить на вопрос. Но хуже того, что через какое-то время вопросы просто перестают возникать.

✔ Тревожность
Администратор в качестве знакомства протягивает ребенку леденец. Мальчик запихивает конфету в рот и тут же начинает давиться. Папа пружиной подскакивает к ребенку и трясущимися руками выбивает лакомство изо рта. После того как все успокоились и все закончилось хорошо, выясняется, что мама с момента рождения малыша пребывает в смертельной, удушливой панике, что ребенок может когда-нибудь подавиться. Она перемалывает, трет на терке любую пищу. Даже котлеты. Малыш никогда не держал в руках морковь, не грыз яблоко. Он никогда не сосал леденец. Ему два с половиной года.

У мальчика элементарно не были развиты мышцы речевого аппарата. Он вообще не понимал, как они должны работать, как ими пользоваться. Он просто физически не мог говорить.

✔Ревность родителей
«Пойдем-пойдем, не бойся, тебя здесь никто не обидит», — мама ведет на занятия к логопеду маленькую дочь. И уже после занятий: «Ты моя бедная, иди, я тебя пожалею».
Чужой человек — потенциальное зло. «Он может обидеть» звучит на грани «он обязательно бы обидел, но мама берет ситуацию под контроль». Фраза после занятий «иди, я тебя пожалею» убеждает ребенка в правильности своих подозрений. Малыш непроизвольно считывает: если здесь мама его защищает — значит, там его обижали.
Такой ребенок не сможет набраться опыта социализации, из лучших родительских побуждений он не допущен к общению, среда априори настроена к нему агрессивно.
Модель, которую транслирует мама: «Мир враждебен, он несет проблему». Подсознательная реакция ребенка: «Я не буду с этим миром общаться». Но это еще не все. Своим сочувствием ребенку после трудной работы родители программируют кроху на то, что там, где его заставляют трудиться, его обижают. Занятия по развитию речи, конечно, пойдут ребенку на пользу, но не в том объеме, в котором хотелось бы взрослым.

✔Заниженная самооценка родителей
На диагностике перед курсом «Запуск речи» специалист просит ребенка выполнить задания. Не успевает мальчик обвести карандашом круг, как папа кидается к нему на помощь: «Не так делаешь, надо так». Попытка выполнить следующее задание также проваливается: «Опять не то, разве не видишь? Надо вот так».
Родители с низкой самооценкой (а это именно она!) неумышленно считают, что их собственные способности (не рисовать, конечно, — воспитывать) оцениваются через призму того, насколько хорошо их ребенок умеет справляться с заданием. Они подсознательно сливают в одно целое себя и своего малыша. И несовершенная речь ребенка в представлении таких родителей — не что иное, как проявление «некачественной» работы, прежде всего их собственной. Такие родители все берут на себя: подсказывают, помогают, доделывают. В итоге ребенок перестает развиваться, теряет интерес к познанию, собственному опыту. Сначала оказывается в ситуации неуспеха, потом — безразличия к ней.

✔Психологическое запугивание
Снова диагностика. Скромная, с тихим голосом мама рассказывает специалисту, что четырехлетний мальчик не говорит, заторможенный, стеснительный. В кабинет заходит папа, начинается тестирование, ребенок пытается выполнить первое задание. «Ты что глупый? Не понимаешь?» — реплика отца.
На первый взгляд эти две истории очень похожи — родители не верят в своих детей. Но если в предыдущем случае папой двигало чувство благородное (так ему казалось), то в этом ситуация гораздо хуже. Отец ребенка не только в него не верит, но и утверждается за его счет. Делает это грубо. Ребенок, конечно, имеет право в 4 года многого не понимать, не уметь, не знать. Но при таком подходе он и не захочет ничего ни понимать, ни оспаривать свои права. Его единственное желание — забиться в угол и молча перетерпеть. Ключевое слово — «молча», так как, подав в такой ситуации голос, он только спровоцирует взрослого на еще большую агрессию (которая самим родителем оценивается как проявление досады, не более).

✔ Протест из-за чрезмерного давления со стороны взрослых
«Скажи…» «Повтори…» «Скажи…» «Повтори…» Бабушка трехлетней девочки настраивает внучку на занятия. Ребенок уже занимался в логопедическом центре. Не пошло. Пришли пробоваться к нам.
Обычно такой «педагогический» прием присутствует там, где уже проявились признаки задержки речевого развития. В основе такого поведения в данной ситуации родственников (а мы, к сожалению, наблюдали такой метод коррекции речевого отставания и у коллег) лежит желание научить ребенка разговаривать. Однако ребенок, не владеющий навыком речи, которого бесконечно «тюкают» заходом «скажи-повтори», может выразить свой протест одним единственным способом — молчать. В логопедии такое речевое «замыкание» ребенка называется «речевой негативизм».
Ребенок ни в коем случае не должен осваивать навык речи из-под палки. Самый продуктивный способ учиться говорить — в ролевом взаимодействии, во время игры.
Научить потом детей с речевым негативизмом разговаривать очень трудно. А ведь в случае обычной темповой задержки их речь могла бы развиваться нормально. Если бы в свое время не передавили.

✔Соска, памперс и iPad
Мама приводит трехлетнюю дочь. Во рту пустышка.
Ребенок, начиная познавать мир, задает вопросы. Расстроенный ребенок плачет. Голодный, уставший — орет в голос. Однако не все родители согласны это терпеть. И соска в такой ситуации — простой и удобный способ сохранить собственные нервы. Как памперс. И как в дальнейшем телевизор или гаджет.
Другая ситуация. Звучит гораздо гуманнее. Ребенок, начиная познавать мир, пробует его на вкус (иначе выражаясь, все тянет в рот). Выход? Все та же соска.
Для того чтобы малыш не мешал (или, что благозвучнее, не заболел), ему в обоих случаях искусственно затыкают рот. Рассчитывать в этой ситуации на то, что он вовремя начнет говорить, как минимум нелогично.

Не секрет, что сейчас дети в среднем начинают говорить позже, чем их родители. Ухудшающаяся экология, участившиеся случаи сложных родов приводят к тому, что задержки развития становятся массовым явлением. И очень большая роль в преодолении этих трудностей отводится родителям. И тут вступает правило — не навредить. Не навредить — значит помочь.
В раннем детском возрасте с ребенком нужно обязательно общаться. Вместе читать, учить стихи и потешки, заниматься пальчиковой гимнастикой, собирать в лесу шишки, гербарии, разбирать коробку с пуговицами, перебирать макароны, просеивать гречку — делать все то, что проделывали с нами его бабушки и дедушки.
В сторону отодвинуть игрушки — придвинуть ближе живой, реальный мир.
Эти методы не устарели, и вся индустрия игрушек не нашла им альтернативной полезной замены. С ребенком обязательно нужно играть. Игра — необходимая стадия и непременное условие правильного развития ребенка. Ролевые, сюжетные, предметные игры не только удовлетворяют его главные потребности, но и являются предпосылкой к зарождению и развитию различных видов деятельности. И самое позднее в три года ребенка нужно отпустить. Не бросить, не отвернуться, не лишить поддержки, а именно отпустить познавать мир. Чтобы, охраняя свои собственные границы, он смог вступать в коммуникацию с окружающими. Не через родителей — сам. Тогда у него возникнет потребность в речи.

  Вікові характеристики мовленнєвого розвитку дитини

Перший рік життя.

1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”.

З 3-4 міс. повертається на голос дорослого.

З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка.

В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні.

В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці віз’являються перші слова.

Другий рік життя.

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє.На прохання дорослого малюк дає певні предмети, вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя.

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя.

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П'ятий рік життя.

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя.

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

Поради логопеда батькам майбутніх

першокласників

1. Розмовляйте з малюком під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, гра, прогулянка і т.п.

Говорить про те, що ви робите, бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.

2. Спонукайте дитину до звуконаслідування, промовляння правильних слів.

3. У власному мовленні будьте зразком для дитини. Вживайте всі частини мови, емоційно та інтонаційно забарвлюйте мовлення.

4. У розмові з дитиною називайте якнайбільше предметів.

5. Заохочуйте прагнення дитини задавати питання.

6. Ваші пояснення повинні бути простими і зрозумілими.

7. Коли дитина з вами спілкується, слухайте її уважно, будьте терплячі.

8. Не скупіться на винагороду – похвалу і поцілунок.

9. Кожен день читайте дитині книжки з яскравими малюнками, пропонуйте переказати почуте.

10. Більше залучайте дитину до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, загадки, скоромовки, вірші.

11. Розвивайте дрібну моторику пальців рук. Приділіть значну увагу пальчиковій гімнастиці.

Надавайте можливість дітям самостійно вчитися шнурувати черевики, застібувати ґудзики, липучки, кнопки.

12. Малюйте разом з дітьми, ліпіть з пластиліну фігурки, складайте пазли і мозаїку.

13. Не позбавляйте дитину спілкування з однолітками та старшими дітьми.

14. Ні в якому разі не повторяйте неправильну вимову дитини!

15. Не можна карати дитину за те, що вона не в змозі виконати завдання стосовно мовлення.

16. Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.

17. Обов'язково робіть гімнастику для руки:

• випрямити кисть руки і по черзі притискати підмізинний палець до мізинця, середній — до вказівного;

• випрямити кисть, щільно стиснути пальці й повільно притискати їх спочатку до третіх суглобів, потім до площини долоні;

• долоньку прикласти до столу і по черзі згинати середні, вказівні, великий пальці, інші пальці при цьому повинні поступово підніматися вгору;

• пальці розімкнути якомога ширше й повільно зімкнути їх;

• стиснути пальці в кулак і обертати кисть у різних напрямках;

• долоньку покласти на стіл, піднімати пальці по черзі, повторити у зворотній послідовності;

• затиснути ручку середнім і вказівним пальцем, згинати й розгинати ці пальці, стежити, щоб ручка не опускалася нижче великого пальця;

• однією рукою зібрати в кулак 10-15 олівців, що лежать на столі, беручи їх по одному, потім так само по одному покласти олівці на стіл;

• затиснути ручку другими фалангами вказівного й середнього пальців і робити «кроки» по поверхні стола.

Як розвинути дрібну моторику руки дитини?

•Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м'яти поролонові кульки, губку.

•Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистини, камінчики, кульки.

•Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.

•Нанизувати намистини, ґудзички на нитки.

•Зав'язувати вузли на товстій і тонкій вірьовках і шнурках.

•Заводити будильник, іграшки ключиком.

•Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.

•Різати ножицями.

•Конструювати з паперу (орігамі), шити, вишивати, в'язати.

•Робити пальникову гімнастику.

•Малювати узори по клітинках в зошиті.

•Займатися на домашньому стадіоні і снарядах, де потрібний захват пальцями (кільця, щаблина та інші).

Логопедичні ігри та вправи

Ігри на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті

"Що ти почув"

Дитина тихо сидить в кімнаті.Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю.Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо - голос пташки чи ваше дихання.

"Де плескали в долоні"

Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь - якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна показати напрямок, звідки вона почула сплеск.

"Відгадай, хто покликав"

В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім'ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто - не будь з інших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

"Доручення"

Дитина сидить на відстані 5-6 метрів від дорослого. У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертаєтесь до дитини: "Візьми м'ячик і поклади його на килим" або:"Візьми зайчика і посади його на стілець". Потім даєте завдання тихим голосом.

“Запам'ятай слова”

На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам'ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

“Слухаємо музику”.

Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

“Впіймай звук!”.

Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - “впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: - звук [а] серед у, у, а, у;- звук [а] серед о, а, і, о;- звук [і] серед и, е, і, и;- звук [с] серед л, н, с, п;- звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

“Повтори”

Запропонуйте дитині повторити за вами склади- та-та-да - пі- пи - ат-от- па-па-ба - мі-ми - ум-ом- ка-ка-га - ді-ди - іт-ит- ва-ва-фа - кі-ки - ек-єк

“Ланцюжок слів”.

Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом:- мак, лак, так, бак;- тачка, качка, дачка;- сік, вік, тік, бік;

“Назви слово!”.

Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук:- на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра;- на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра;- на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

“Знайди спільний звук!”.

Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: “о-о-о-осінь”, “о-о-о-окунь”, “о-о-о-овочі”- Оля, осінь, овочі, окунь - [о] - Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с]- Аня, аґрус, акула, автобус - [а]- Маша, мак, мама, сом - [м]

Ігри та вправи на розвиток дихання

“Забий м'яч у ворота”.

Запропонуйте дитині подути на ватний чи поролоновий м'ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

“Язичок-футболіст”.

Як і в попередній вправі треба забити м'яч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

“Літак”.

На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

“Пелюстки”.

Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюстки злетіли з вашої долоні.

“Кораблик”.

Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи звук “ф”, а потім переривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.