Функції, які виконує вчитель-дефектолог :

проводить повне і детальне обстеження кожної  дитини, з метою виявлення особливостей її мовного, пізнавального і соціального розвитку, в процесі якого визначає здібності дитини до навчання та ігрової діяльності. Це допомагає організувати роботу з дитиною так, щоб максимально компенсувати та виправити виявлені недоліки розвитку;

підвищує пізнавальну активність дітей і при цьому розвиває основні психічні процеси, такі як сприймання, увага, пам'ять, мислення, уява;

розвиває комунікативні здібності дітей;

сприяє формуванню ігрових навичок, адже гра є провідним видом діяльності у дошкільному віці.

Зміст роботи вчителя-дефектолога підбирається з урахуванням особливостей кожної дитини. Однак існують і загальні напрями роботи:

пізнавальний розвиток (ознайомлення дітей з предметами та явищами навколишнього світу);

логіко-математичний розвиток;

мовленнєвий розвиток (розвиток фонематичних процесів, слухової уваги, розвиток активного словника, удосконалення лексичних та граматичних засобів мови, розвиток зв'язного мовлення);

розвиток психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення, уяви), інтелектуальних здібностей через організацію ігрової діяльності;

розвиток та вдосконалення моторних функцій (дрібної, загальної, артикуляційної);

засвоєння сенсорних еталонів;

формуванняя необхідного рівня емоційно-вольової та соціальної зрілості;

навчання елементам грамоти (існує, так званий, добукварний період, який потрібно пройти всім дітям перед тим, як почати вивчати букви. У цей період діти вчаться розрізняти звуки на слух, послідовність звуків у слові, що сприяє засвоєнню дитиною навичок читання та письма)

Звичайно, не всі діти потребують допомоги дефектолога. Однак дітям з порушенням психічного, психомоторного і сенсорного розвитку, дефектолог у дитячому садку просто необхідний. Але батькам слід пам'ятати, що велику частину часу дитина проводить не в дитячому садку, а в родині. Тому одні заняття дефектолога з дитиною не дадуть такого результату, який можна отримати при тривалій і цілеспрямованій роботі фахівця спільно з батьками.

Крім занять з дитиною дефектолог в дитячому садку проводить консультування батьків, під час якого батьки навчаються необхідним прийомам виховання і навчання своєї дитини. Так що, дорогі батьки, знайте, що дефектолог може зробити багато для розвитку Вашої дитини, але він не зможе замінити йому Вас у повсякденному житті.

Подякою за Ваше терпіння, турботу і любов буде щаслива посмішка Вашої дитини!

Особливості корекційної роботи у навчанні дітей з вадами слухової функції

Основну роль у адаптації дитини з порушенням слухової функції до життя в колективі дітей, які чують, відіграє вихователь/вчитель. Вони мають знати особливості такої дитини і володіти певними спеціальними прийомами, що полегшують дитині спілкування і процес навчання. Наявність у групі (класі) дитини з функціональними труднощами вчить дітей співчувати іншій людині, сприймати її як рівного, допомагати їй, не принижуючи (не через жалість, за необхідності). Проте важливо уникати гіперопіки: не допомагати там, де дитина може і має впоратися сама.

Варто постійно пам’ятати, що у групі чи класі є дитина з порушеним слухом, яка має завжди бачити педагога, навіть у тих випадках, коли той ходить класом, пише на дошці, організовує роботу школярів з таблицями, картиною, партою тощо. Тому таку дитину потрібно посадити за першу парту збоку від педагога (праворуч від нього), по можливості спиною до вікна. З цього місця добре видно обличчя більшості однокласників, учителя, дошку, того, хто відповідає біля дошки. Не треба боятися, що таке розташування парт порушує «порядок» і «виділяє» одного з учнів. Навпаки, однокласники мають розуміти, що це зроблено для того, аби їхній товариш, бачив весь клас і міг активно брати участь у колективній роботі на уроках.

Необхідно домагатися, щоб дитини з порушеним слухом завжди дивилася і на педагога, і на дитину, яка відповідає. Важливо стежити за тим, щоб дитина з порушеним слухом швидко реагувала на того, хто говорить і переводила погляд з одного мовця на іншого. Це має стати усвідомленою необхідністю для дитини. Для цього корисно частіше контролювати учня з порушенням слуху, наприклад: «Повтори, що я сказала», «Повтори, про що розповіла Оля», «Що сказав Сашко?», «Продовж, будь ласка» тощо. Дитині в цьому випадку доводиться уважно стежити за усім, що відбувається.

Дитина з порушеним слухом має брати активну участь у роботі класу (групи), але не затримувати темп проведення уроку. Водночас не можна допускати, аби що-небудь важливе залишилося для неї незрозумілим. Залишене без уваги хоча б невелике нерозуміння нового матеріалу призводить до цілковитого нерозуміння наступних розділів і т.д. Школяра з порушенням слуху потрібно контролювати на кожному уроці. Будь-який педагог може за допомогою одного-двох запитань з’ясувати, чи зрозуміла дитина найголовніше з теми або ті деталі, без засвоєння яких не можна рухатися далі. При цьому не можна забувати, що запитання мають бути зрозумілими (сприйнятими) дитиною. Щоб перевірити це, варто пропонувати повторити запитання.

Коли вперше пропонується новий вид роботи і дитина з порушення слуху не зрозуміла, що треба робити, педагог може дати їй змогу самостійно розібратися в завданні, спостерігаючи за тим, як виконують цей вид роботи інші діти. У цій ситуації дитину з порушеним слухом не можна викликати для відповіді першою.

У школі учневі з порушеним слухом часто пропонують виконувати письмову самостійну роботу, в той час, коли клас працює усно. Така практика має три наслідки: дитина «випадає» з певного виду роботи і може навіть не знати, чим займалися в цей час однокласники; вона не вдосконалює своїх умінь і навичок у фронтальній усній роботі; поступово вчителеві доводиться дедалі частіше створювати для учня з порушенням слуху «особливі» умови. Все це може призвести до того, що він не зможе навчатися у класі, як усі, і, отже, втратиться сенс його навчання в масовій школі, суть інклюзивного навчання.

Успішність навчання глухої чи слабочуючої дитини в масовій школі значною мірою залежить від того, наскільки ефективно вона залучиться до навчальної діяльності безпосередньо на уроці. А це зумовлено тим, як педагог масової школи під час уроку зуміє організувати ефективну, дієву допомогу такому школяреві.

Пропонуємо окремі загальні рекомендації з урахуванням особливостей мовлення молодших школярів.

Особливої корекційної спрямованості набувають уроки рідної мови, оскільки вади слуху перешкоджають правильному оволодінню мовою і мовленням. Тому важливого значення набуває граматична правильність мовлення дитини. Слід пропонувати учневі завдання, в яких він міг би вправлятись у складанні словосполучень і речень, коротких текстів у межах теми, що вивчається.

Насамперед, на уроках можна працювати над граматичною правильністю мовлення. Слід певним чином змінити звичайні мовні вправи, які учні виконують за підручником.

Наприклад, якщо у вправі пропонується підкреслити у реченнях іменники в давальному відмінку, то для учня з порушенням слуху це завдання краще трансформувати таким чином: виписати з тексту словосполучення «дієслово + іменник у давальному відмінку»; придумати нові словосполучення з підкресленими іменниками; вибрати дієслова при іменниках у давальному відмінку і придумати з ними нові словосполучення з іменниками в інших відмінках тощо. Такі зміни корисні для учня з порушенням слуху, оскільки в нього ще не усталилися конструкції з давальним відмінком, не склався стереотип граматичної сполучуваності слів. Щоб стереотип став міцним, потрібен час. Тому упродовж перших років навчання вчитель має змінювати або доповнювати інструкції до вправ з підручника саме під таким кутом зору (зрозуміло, якщо дозволяє матеріал). Учень може виконувати ці завдання і як класні, і як домашні.

Загалом рекомендації для уроків української мови можна узагальнити таким чином: молодшого школяра недоцільно перевантажувати формально-мовними вправами (пошуки орфограм у словах, граматичний розбір за членами речень і частинами мови, зазубрювання правил, підкреслення готових словоформ або морфем у слові та ін.); учитель має прагнути до того, аби спонукати таку дитину якнайбільше вправлятися у складанні словосполучень, речень, коротких текстів у межах теми за допомогою індивідуальних завдань. Це сприятиме впорядкуванню, коригуванню і закріпленню у школяра зі зниженим слухом навичок граматично правильного мовлення. Без міцного мовного підґрунтя виконання багатьох вправ з підручника може перетворитися на малопродуктивне механічне заняття.

На уроках української мови, не відступаючи від програми, вчитель має приділяти увагу корекції звуко-буквеного складу слів у таких дітей. Підручник надає для цього достатні можливості. Треба лише знати, які помилки найчастіше робить на письмі учень, і постійно давати йому відповідні завдання, використовуючи словник вправ із підручника. Такі завдання можуть виконуватися дитиною щодня у вигляді короткого письмового тренування. Вагомого значення у корекції звуко-буквеного складу слів набуває використання предметних малюнків, розрізної азбуки. До реалізації цього завдання слід обов’язково залучати батьків, навчаючи їх окремим прийомам такої роботи. Дуже корисно разом з дитиною усно промовляти слова, після правильного їх прочитання. Багаторазове промовляння допомагає дитині запам’ятати звуковий склад слова. Якщо дитина припускається помилок на письмі, то їх не просто треба виправити, а й проаналізувати з дитиною звуковий склад слова, записати його правильно декілька разів. Роботу над звуковим складом слова необхідно проводити з використанням звукопосилюючої апаратури або вимовляти слова біля самого вуха дитини.

Зупинимося на тому, як діти з порушеннями слуху можуть працювати під час традиційних для уроків української мови видах робіт: написання диктантів і переказів. Якщо дитина через стан слуху неспроможна сприймати текст, що диктується, її краще звільнити від загального диктанту, запропонувавши на цей час якесь інше завдання. У деяких випадках для такого учня можна провести диктант окремо, після уроків, забезпечивши комфортні умови сприйняття тексту, що диктується, на слухо-зоровій основі. Сам текст, можливо, доведеться дещо адаптувати. Діти, котрі чують досить добре, можуть писати диктант разом з усіма, але їх необхідно певним чином підготувати. По-перше, дитина має знати тему диктанту, тоді їй буде легше орієнтуватися у змісті мовного потоку на слухо-зоровій основі. Подруге, дитину треба заздалегідь ознайомити з важкими для неї за звуко-буквеним складом, значенням і граматичним оформленням словами і словосполученнями (але не з тими, у яких є орфограма, що перевіряється в диктанті). У роботі над помилками учень уже зможе активно брати участь нарівні з усіма: письмовий текст лежить перед ним, і його легко корегувати. Дітям зі значною втратою слуху треба дати текст переказу для одноразового читання «про себе». Потім вони слухатимуть його вдруге, разом з усіма. Якщо текст для читання «про себе» не дається, необхідно, принаймні, досить докладно ознайомити дитину з темою переказу. Слова в тексті переказу, які, за припущенням вчителя, учень може не знати, пояснюються заздалегідь. Особливо варто зупинитися на ключових словах, що утворюють змістове ядро тексту. Так само напередодні можна ознайомити дитину з найскладнішими граматичними конструкціями тексту. Якщо дитина має труднощі вже під час письмового переказу, рекомендується дати їй попередньо підготовлені запитання до тексту.

На уроках читання робота з учнями з порушеннями слуху теж має бути досить гнучкою. Така дитина не завжди може одразу продуктивно «увійти» в роботу над літературним твором, особливо великим за обсягом. У неї виникають як мовні проблеми (незрозумілі слова і граматичні конструкції), так і проблеми щодо розуміння змісту окремих частин тексту, діалогів, описів тощо.

Щоб уникнути цих труднощів на уроці, дитині треба забезпечити випереджувальну підготовку вдома. Однак розбирати за підручником оповідання з допомогою батьків напередодні уроку навряд чи доцільно, оскільки в школі вона нудьгуватиме. Корисно читати в яскравих ілюстрованих книжках казки, вірші, оповідання, які потім зустрінуться в підручнику.

Якщо дитина ніколи раніше не читала, не слухала або не бачила екранізацію казки, з якою працюватиме в класі, її треба ще до початку роботи ознайомити зі змістом, зосередивши увагу на ключових словах і характерних мовних зворотах. Так само слід працювати з великими за обсягом оповіданнями, уривками повістей, особливо в тих випадках, коли теми літературних текстів далекі від життя сучасних дітей. Дитину «вводять» в історичний контекст: розповідають, коли це було, що це за час, що для нього характерно. На цьому тлі дитина краще розуміє події відтворені в оповіданні. Зміст такої вправи полягає в тому, щоб підготувати дітей до більш точного розуміння тексту у процесі безпосереднього читання на уроці. Це забезпечує участь дитини в загальній роботі класу над оповіданням чи казкою, коли учень з порушенням слуху разом з усіма вчиться сприймати й оцінювати моральний, емоційний, художній аспекти літературного твору.

Вчитель має пам’ятати, що не можна зводити роботу з такою дитиною до послівного тлумачення тексту. Дитину треба вчити контекстного розуміння, коли вона вловлює загальний зміст не стільки з окремих слів, скільки з їхніх зв’язків один з одним, з їх повторення в наступних реченнях.

На уроках математики для дітей з порушеннями слуху традиційно складним є розуміння словесної умови задачі. Яким чином допомогти дитині? Не треба розбирати і розв’язувати задачу заздалегідь. Дитина буде це робити на уроці разом з усіма. А от перевірити, як вона розуміє ситуацію, описану в задачі (не математичну, а життєву) іноді необхідно. Вона може не зрозуміти саме «життєвого» змісту тексту і тому неправильно розв’язувати задачу. Досить часто дитині доводиться стикатися з текстом задачі, у якому є неповні речення з пропущеними членами. У цьому випадку теж спочатку треба переконатися, чи все дитині зрозуміло в такому тексті. Особливо варто звернути увагу на слова і словосполучення задачі, що несуть математичне навантаження (дали по..., роздали кожному, більше на..., менше на... та ін.). Ці поняття досить складні, тому краще почати їх опрацьовування учнем до того, як весь клас розпочне розв’язування відповідних текстових задач. Опрацьовувати їх доцільно не шляхом випереджального розв’язування, а за допомогою наочно-діючих вправ.

Варто попередити ще про одну небезпеку. Діти дуже швидко пристосовуються розв’язувати задачі, навіть не вчитуючись у текст умови: «залишилося» – значить відняти, «усього» – значить додати. Щоб дитина не спиралася на зовнішні орієнтири, а училася вникати в текст, варто варіювати умови типових задач і пропонувати формулювання, коли, наприклад, за наявності слова «залишилося» при розв’язанні передбачається додавання.

Часткове зниження слуху компенсується слуховими апаратами та кохлеарними імплантати. За належних умов навчання у дітей з порушеним слухом формується мовленнєве спілкування та розвивається мовленнєвий слух, що дає їм можливість достатньо успішно навчатися у звичайних школах, отримувати вищу та професійну освіту.

На всіх уроках необхідно проводити роботу з розвитку мовлення дитини.

Отже, навчання в масовій школі дітей з порушеннями слуху – це складний, копіткий процес, що вимагає від педагога і батьків не лише терпіння і любові до дитини, а й відповідних спеціальних знань.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НАВКОЛИШНІМ СВІТОМ

ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ 4-5 РОКІВ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ДИТИНОЮ ВДОМА

Заняття з ознайомлення з навколишнім світом дозволяє не лише познайомити дитину з порушенням зору з предметами навколишнього світу, а й сформувати
та розширити уявлення про себе, дати уявлення про різні професії, долучати до праці дорослих, знайомити з явищами суспільного життя, формувати навички безпечної поведінки у приміщенні та на вулиці.

Завдання підбираються відповідно до теми, що вивчається (одяг, транспорт, квіти тощо) і передбачають виконання дітьми завдань у альбомах, виготовлення виробів, спостереження в побуті, на вулиці тощо.

Важливо знати, що в 4-5 років дитина здатна:

- розрізняти, впізнавати та називати основні кольори спектру (червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий, коричневий, чорний, білий), співвідносити предмети за кольором (знайди такий самий), вибирати предмети певного кольору з кількох предметів іншого кольору (наприклад: перед дитиною на столі змішують ґудзики 3-х або 4-х кольорів і пропонують вибрати ґудзики певного кольору); упорядковувати предмети за кольоровою насиченістю (3-4 відтінки одного кольору);

- розрізняти, впізнавати та називати геометричні фігури: коло, трикутник, квадрат, овал, прямокутник, кубик, куля; визначати форму предметів простої конфігурації (груша, лимон, книга, телевізор, шафа тощо); вибирати задану фігуру із 7 інших;

- визначати величину предметів (орієнтуючись на загальний розмір): великий-невеликий; більше-менше; виділяти у предметах параметри величини: висота, довжина; визначати величину предметів, орієнтуючись на певний параметр: високий – низький, довгий - короткий; вище-нижче; довше – коротше; вибирати іграшки або реальні об'єкти, однакові за обсягом, довжиною, висотою з 3-5 об'єктів, які розташовані
в реальному просторі; розставляти п'ять предметів за величиною (від великого
до маленького, від маленького до великого);

- складати розрізну картинку із 4-6 частин;

- складати картинку з 4-6 геометричних фігур (поїзд, машина та ін.);

- розуміти просторові прийменники та прислівники: з, на, під, по, в, до, за, поруч, попереду, вперед, ззаду, назад, вгорі, вгору, внизу, вниз, праворуч, ліворуч; виконувати дії з іграшкою за словесною інструкцією дорослого (постав мотрійку на полицю;
дай мені праву руку тощо); знаходити на аркуші паперу центр, верхню, нижню, праву, ліву сторони; розташовувати предмети на аркуші паперу вгорі, внизу, в центрі, внизу посередині, вгорі посередині, праворуч посередині, зліва посередині, праворуч
від середини, зліва від середини; зверху донизу, знизу догори.

Для занять із дитиною в домашніх умовах батькам необхідно придбати:

• альбом для виконання малюнків та аплікацій;
• ножиці із закругленими кінцями, клей ПВА або клейкий олівець;
• фломастер або м'який простий олівець (бажано «KOH-I-NOR» 3-6 В) для обведення по контуру, проведення ліній;
• м'який простий олівець для виконання вправ у клітинках;
• яскраві кольорові олівці для штрихування та розфарбовування картинок (фломастери для цієї мети не годяться, тому що не вимагають практично ніякої м'язової напруги руки при малюванні). Організовуючи заняття з дитиною, слід дотримуватись офтальмогігієнічних вимог до їх проведення:
• меблі повинні відповідати зросту дитини;
• освітленість робочої поверхні столу має становити не менше 800 люкс, бажано використання індивідуальної настільної лампи;
• робочий зошит, альбом, необхідні для виконання завдання деталі повинні розташовуватися перед дитиною;
• важливо, щоб на столі всі предмети були розташовані в строгому порядку: олівці, фломастери у підставці попереду праворуч, деталі для виробів у плоскій коробочці або пластмасовій тарілочці, зразки перед дитиною на підставці; надлишкові предмети потрібно прибрати, оскільки вони відволікають дитину, їхнє сприйняття веде до перенапруження зору;
• під час роботи необхідно використовувати підставки для розглядання зразків, малюнків;
• посібники (вирізані силуети, кольорові зображення предметів, деталі для аплікації, дрібні предмети для виконання практичних завдань) слід розташовувати на контрастному фоні – у цьому випадку вони будуть легко сприйматися дитиною;
• на заняттях з дітьми слід використовувати указку для показу, обмежувати кількість об'єктів, що пред'являються, розміщувати їх на певній відстані один від одного, щоб вони не зливались;
• для кращого сприйняття при низькій гостроті зору (якщо дитині складно сприймати зображення) необхідно додатково виділяти контур зображень.

Важливо пам'ятати, що безперервна робота з дитиною 4–5 років не має перевищувати 15–20 хвилин.

Не ставте за мету виконати всі заплановані завдання за один раз. Розподіліть навантаження на дитину з урахуванням її можливостей. Якщо важко це зробити, зверніться за допомогою до тифлопедагога

Обов'язковим компонентом заняття з дитиною, що має порушення зору, є зорова гімнастика, яка може бути використана на будь-якому етапі заняття, релаксаційні вправи, що проводяться після посиленого зорового навантаження, психодинамічна пауза для зняття емоційної, м'язової та зорової напруги, яка може проводитися при необхідності.

Таблиці Шульте: ефективні вправи на розвиток пам’яті та уваги

Що таке таблиця Шульте

Дитині чи дорослому демонструються таблиці, в яких в хаотичному порядку розміщені числа. Для дітей це невеликі таблиці на 15-20 чисел. Дорослі працюють зі складними зображенням – з числами від 1 до 90-100.

Також важливе значення має дизайн таблички. Чим молодша дитина, тим простіша табличка: із цифрами великого розміру, одноколірна. Числа розміщені у вигляді правильних геометричних фігур – квадратні чи прямокутні таблички. Всі сектори однакового розміру.

Для ускладнення виконання вправи додаються нові кольори, нерівномірне розміщення елементів, різні форми й розміри секторів.

Суть завдання

Важливо якомогашвидше знайти в табличці всі числа в порядку зростання або ж, навпаки, спадання. Чим частіше людина тренується на таблицях – тим швидше вона з кожним разом виконує завдання.

Ефективність від вправ:

• Розвиток уваги.
• Швидкість реакції.
• Синхронізація роботи двох півкуль мозку.
• Таблиці Шульте покращують техніку читання.
• Вправи покращую пам’ять.
• Підвищується здатність сприйняття інформації (зокрема, прочитаного тексту).
• Покращується концентрація в роботі, навчанні.
• Покращення зору.

ЯК ЗБЕРЕГТИ ТА ПОЛІПШИТИ ЗІР ДИТИНИ

ЗА ДОПОМОГОЮ ЗОРОВОЇ ГІМНАСТИКИ

У століття розквіту інформаційних технологій людський організм, а особливо організм дитини піддається впливу низки чинників, що згубно позначаються на здоров'ї. Негативним є й те, що батьки рідко обмежують своїх дітей у користуванні смартфоном, комп'ютером, планшетом чи телевізором. Адже ці пристрої, без сумніву, чинять неабияке навантаження на зоровий апарат дитини дошкільного віку.

Саме тому профілактична й корекційна робота щодо поліпшення зору є сьогодні необхідним компонентом освітньої діяльності педагогів та батьків дошкільників. Важливо не лише навчити дітей виконувати спеціальні зорові вправи в системі, а й сформувати звичку турбуватися про свій зір і здоров'я в цілому.

Однією з форм профілактики та корекції порушень зору, запобігання перевтомі зорового апарату є зорова гімнастика. Ще в незапам'ятні часи, за багато століть до початку нашої ери, були розроблені спеціальні вправи для очей. Вони грунтуються на рівномірному чергуванні тренувань очних м'язів з повноцінним відпочинком зорового апарату. Виконуючи такі нескладні вправи щодня, можна не лише зберегти зір, а й відновити його функціонування.

Зорову гімнастику слід обов'язково про­водити під час роботи за комп'ютером: для 4 — 5-річних дітей — після 5 хв. ро­боти, а для 6 —7-річних — після 7 — 8 хв. роботи. Тривати зорова гімнастика має 1—2 хв.

Гімнастика для очей — це одна з ефективних здоров'язбережувальних технологій, поряд з дихальною гімнастикою, самомасажем, динамічними паузами тощо.

Проведення з дітьми зорової гімнастики:

• знижує втомлюваність очей;

•зміцнює очні м'язи;

• знімає напруження;

• запобігає виникненню порушень зору;

• позитивно впливає на загальну пра­цездатність зорового аналізатора та всього організму.

Виконуйте вправи та будьте здорові!

Зорова гімнастика

Вправа №1             Вправа №4      Вправа №7

Вправа №2             Вправа №5

Вправа №3                     Вправа №6

Нейропсихологічні ігри

для розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

Все більше дітей молодшого шкільного віку мають труднощі адаптації до школи у зв’язку з різного роду проблемами, що виникають в процесі навчання. Це дисграфії різного виду, дислексії, труднощі рахунку, а також особливості темпо-ритмічних характеристик діяльності, виражених у зниженому чи нерівномірному темпі діяльності. Батьки та педагоги дітей даного віку звертаються зі скаргами на неуважність, непосидючість, невміння себе організувати при виконанні домашнього завдання.

Багато труднощів, що виникають в процесі навчання, пов’язані з:

• нестачею енергії, яка використовується організмом для розвитку вищих психічних функцій;
• недостатнім рівнем оволодіння власним тілом;
• недостатнім рівнем сформованості довільної уваги та реципрокної координації, а також іншими особливостями в розвитку дитини нейропсихологічного характеру.

Подібне зниження активності може бути обумовлене спадковими причинами, а може бути викликано неправильною організацією виховного процесу, коли втрачаються сензитивні періоди для розвитку тих чи інших функцій у зв’язку з несприятливою життєвою ситуацією, в якій опинилась дитина.

Нижче наведені приклади нейрокорекційних ігор, що можуть стати в нагоді батькам на час карантину. Значного корекційного ефекту можна досягнути, якщо займатись з дітьми 2-3 рази на тиждень. Також ці ігри можна використовувати з профілактичною метою з дітьми від 3 до 12 років.

Ігри та вправи для активізації сенсорного сприйняття

1. «Впізнай запах». Дитині з зав’язаними очима пропонується впізнати за запахом знайомі продукти чи парфумерно-гігієнічну продукцію.
2. «Опиши предмет на дотик». Треба сконцентруватись на тактильних відчуттях від предмета і описати їх.
3. «Підбери на дотик» або гра «Чарівний мішок». У непрозорому мішку необхідно на дотик обрати предмет, аналогічний запропонованому зразку.
4. «Впізнай звук». Із закритими очима впізнати звук серед більшості інших запропонованих зразків. Це може бути стук, шарудіння паперу, ксилофон та ін.
5. «Відплескай ритм». Дитині пропонується повторити серію ударів, точно відтворюючи ритмічний малюнок. Вправу можна ускладнити, зав’язавши дитині очі.
6. «Чого не стало?». Перед дитиною викласти декілька предметів. Коли дитина відвернеться, один чи декілька предметів прибираються, після чого дитина називає ті предмети, які зникли.

Формування просторових уявлень

1. Повзання по кімнаті, в тому числі спиною, «павучок» та із зав’язаними очима.
2. Ходіння по канату (мотузці, ременю). Дитині треба пройти по всій довжині мотузки, утримуючи рівновагу.
3. Гра «Хованки».
4. Гра «Як проїхати?». Дитині пропонується уявити, як іграшкова машинка може потрапити, наприклад, від правої стопи до лівої кисті. Дитина називає частини тіла, по яким машинці необхідно проїхати, щоб досягнути мети. Після цього машинка відправляється в подорож. Задача цієї гри – актуалізація схеми тіла в свідомості дитини як базової умови формування просторових уявлень.
5. Вправа «Намалюй будинок». Дитині пропонується з закритими очима уявити будинок, далі якого називає дорослий. Задача дитини – точно відобразити почуте на папері. Наприклад: «Намалюй будинок, у будинку три поверхи, на кожному поверсі по два вікна, праворуч від будинка – дерево, між деревом і будинком – лавочка, на даху – труба». Завдання  можна ускладнювати в залежності від можливостей дитини.

Формування довільності вищих психічних функцій

1. Гра «Чого не стало?» з вербальною підтримкою. Дитина називає предмети які треба запам’ятати. Можна перемішати предмети і попросити відтворити попередню послідовність.
2. «Ігри зі словами». Дитині називають декілька слів і просять проасоціювати їх з будь-яким образом (щоб краще запам’ятати), далі дитині треба відповісти на питання: яке слово найдовше, яке слово найкоротше, назвати слово з однією голосною, слово з двох вкладів, слово, яке починається на голосний звук, і т.д.
3. Будь-які настільні ігри. Лото, доміно, шашки та ін.

Розвиток дрібної моторики

1. Вправа «Зірка». На аркуші паперу намалюйте дві зірки. Дитині пропонується максимально швидко ставити крапки тією рукою, яку назвав дорослий, або двома руками одночасно. Можна не називати руку, а торкатися до неї. Відповідно перший дотик – рука починає працювати, другий дотик – рука зупиняється.
2. Вправа «Жабка». Задача дитини зім’яти газетний лист у щільну грудку однією рукою, не торкаючись сторонніх предметів і ні чим собі не допомагаючи. Можна виконувати цю вправу двома руками одночасно.
3. Вправа «Відірви смужку». Дитині пропонується порвати аркуш паперу на декілька рівних смужок.

Формування реципрокної координації та довільності уваги

1. «Ритмічний малюнок». Дитині пропонується двома руками одночасно малювати палички під рахунок дорослого. Можна малювати від центру аркушу до краю або від краю до центру. Задача: намагатись малювати однакові палички, в однаковому темпі, щоб обидві руки працювали синхронно.
2. Гра «Вгадай малюнок». Дитина з зав’язаними очима. Дорослий рукою дитини малює просте зображення, наприклад, дерево, квітку, яблуко та ін. Задача дитини відгадати, що намальовано.
3. «Кільце». По черзі і якнайшвидше перебирати пальці рук, об’єднуючи їх почергово в кільце з великим пальцем, у прямому та зворотному порядку. Спочатку кожною рукою окремо, потім разом.
4. «Вухо-ніс». Лівою рукою взятися за ніс, а правою – за протилежне вухо. Одночасно відпустити вухо і ніс, плеснути в долоні і змінити положення рук.
5. «Різноспрямовані стрибки». Руки разом, ноги нарізно. Руки рухаються вперед-назад, як під час бігу, а ноги здійснюють стрибки нарізно-разом.